Про мене

Щоб бути  хорошим викладачем, треба любити те, що викладаєш, та любити тих, кому викладаєш
В.Й. Ключевський

 
Людина вважає себе щасливою лише тоді, коли бачить результати своєї праці, коли може принести іншим користь. Тоді і їй добре, і ближньому. Тільки так, по-справжньому, душею й серцем сприймаються мною тонкощі радості. Цьому я навчаю і своїх вихованців. Намагатися щодня в маленьких справах, хай комусь здається, і не дуже важливих, таких, наприклад, як приготування домашнього завдання, тренувати себе наполегливо трудитися, щоб тоді, у вирі самостійності, легше було зорієнтуватися й швидше досягти своєї мети, бо ж відомо, що в малому пізнається велике. Навчимося перемагати в дрібницях – піднімемося східцями вище, до успіхів до свого омріяного майбутнього. 

А як приємно, коли здійснюються мрії! Я пам’ятаю, якою щасливою відчувала себе, коли побачила своє прізвище у списках зарахованих на навчання на факультет «Історія і педагогіка» у Кіровоградський державний педагогічний інститут. І з якою гордістю отримувала після його закінчення в 1992 році диплом учителя, з яким піднесенням «летіла на крилах» у майбутнє. Хіба це не привід для радості: повернутися додому та ще й отримати місце роботи в рідній школі?!

Колись, ще в дитинстві, коли моя мама, Галина Михайлівна Назаренко, учителька початкових класів ЗОШ № 2, перевіряла зошити чи інколи брала з собою на роботу, мені хотілось бути схожою на неї, мати таку ж професію, навчати дітей, щодня спілкуватися з ними… Тепер те бажання здійснилося. Я продовжую матусину справу. Ось уже понад два десятиліття викладаю історію, до якої прищепили любов мої вчителі Дюженко Людмила Анатоліївна та Власенко Олексій Петрович.

Знати закони суспільства, історію держави, у якій живеш, рідного краю – це обов’язок кожного. Не випадково ж філософи вбачають зміст буття в тому, щоб жити в злагоді із природою й суспільством, знати закони людських взаємин. Хіба ж не є головним – не порушувати гармонії й миру на землі? А це можливо тільки тоді, коли людина творить добро, яке завжди перемагає зло, тому я передусім намагаюся виховувати в учнів необхідність, потребу керуватися безкорисливими намірами, які возвеличують особистість. Хто ж принижує інших, той ніколи не стане великим сам. І мені хочеться, щоб діти зростали люблячими і доброзичливими, готовими до взаємодопомоги й милосердя.

Я життєрадісна людина й намагаюся передавати свій оптимізм моїм учням, вселяти їм віру у власні сили, розвивати їх здібності і вміння самостійно працювати, удосконалюватися і концентрувати увагу на основному, аби цілеспрямовано вирішувати намічені завдання.

У народі кажуть: замість того, щоб скаржитися на колючки троянди, краще милуватися її пелюстками. Так і в повсякденному житті: потрібно не шукати негатив, а зосереджуватися на позитиві, на творенні добра і краси.

У професійній діяльності намагаюся творчо підходити до викладання предмету, забезпечувати розвиток особистості школярів, формувати їх національну свідомість, виховувати патріотів України. Я є призером обласного конкурсу розробок науково-дослідницьких проектів уроку з курсу «Історія рідного краю». Мої вихованці успішно виступають у різних конкурсах, є переможцями обласних конкурсів творчої молоді.

За всім цим, звісно, наполеглива праця. Стільки всього потрібно перечитати переглянути, обміркувати, щоб підготувати цікавий урок, подати матеріал по-новому, захоплююче, який не залишив би жодного вихованця байдужим і спонукав до навчання, до творчої праці, яка озветься в душі мого учня бажанням змінювати життя так, щоб розквітало воно всіма веселковими барвами.

Немає коментарів:

Дописати коментар